«Служити людині завжди нелегко, а в місцях позбавлення волі особливо», – протоієрей Андрій Мовчанюк

Під час зібрання хвилиною мовчання пом’янули всіх загиблих на війні та помолилися за перемогу. Капелан вручив благословенну грамоту митрополита Луцького і Волинського Михаїла заступникові керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» Тарасу Крукові.

«Працювати у місцях виконання покарань та слідчих ізоляторах і нелегко, і дуже важливо», – розповів протоієрей Андрій Мовчанюк. Майже чотири роки у структурі єпархіального духовного управління діє пенітенціарна служба, яку він очолює. Підрозділ створено, аби систематизувати роботу капеланів, що опікуються такими закладами. На Волині, зокрема, йдеться про Луцький слідчий ізолятор та Маневицьку виправну колонію.

Кілька років тому підписано договір про співпрацю між управлінням єпархії та Луцьким слідчим ізолятором. «Є дуже важливою комунікація працівників СІЗО та капеланів. Ми разом організовуємо просвітницькі заходи. Нещодавно вдалося здійснити одну з моїх мрій. Тепер усі, хто перебуває тут, мають можливість одночасно слухати Богослужіння. Усе вмикаємо з корпусу адміністрації закладу. Бо досі було дуже важко проводити Службу для всіх одразу», – розповідає о. Андрій. А загалом раз або двічі на тиждень проходять відправи в каплиці на території ізолятора. За словами священника, спільна молитва завжди об’єднує та укріплює людей у Господі. Вона приводить до покаяння, що наближає кожного до Бога.

За ці роки у стінах СІЗО провели два таїнства Вінчання. Одного разу поєднати свої долі вирішили двоє засуджених, в іншому випадку – дружина перебуває на волі, її ж обранець – у слідчому ізоляторі. Також тут було два Хрещення. Душпастир охрестив піврічного малюка, якого жінка народила вже у СІЗО. Також прийняти Христову віру вирішив ув’язнений, чоловік старшого віку.

«Я намагаюся приділяти увагу тут усім. Приміром, на Водохреще ми відвідали кожну з камер, не минули жодної», – ділиться капелан.

Після повномасштабного вторгнення затримані долучилися допомагати ЗСУ. Вони гуртом плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки, шиють постіль, рукавиці, рюкзаки. «Я проводжу тут дуже багато часу. І коли за день ти поспілкуєшся з кількома десятками людей, вислухаєш їхні історії, то фізично почуваєшся втомленим. Але як духівник я отримую величезне задоволення від своєї роботи», – розповідає о. Андрій Мовчанюк.

У планах – продовжувати опікуватися людьми, які опинилися у таких місцях, волонтерити. Дуже часто саме у СІЗО люди усвідомлюють свою провину і починають вірити в Бога, багато молитися.