Цього дня ми вшановуємо образ Божої Матері «Неопалима Купина», луцька парафія (вул. Звитяжна, 1-А) відзначає престольний празник.
Чудесний образ відображає подію, описану в старозавітній книзі Вихід (гл. 3, 4). Коли народ ізраїльський був ще в єгипетському полоні, Мойсей, що пас овець, погнав отару далеко в пустелю і прийшов до гори Хорив. Він побачив ангола, який стояв у середині тернового куща, котрий горів, але не згорав, і почув голос Божий. Господь говорив із Мойсеєм про його призначення – вивести юдеїв із єгипетського рабства, нагородив його даром чудотворення і пророцтва, призначив йому в помічники брата Аарона.
Де те місце, котре у старозавітні часи називалося горою Хорив, єврейська традиція не зберегла. Із IV ст. н. е. його стали пов’язувати з горою Синай. Ця ж подія для християн є своєрідним символом: незгоряючий кущ став прообразом Богоматері, Яка залишилася «у Різдві і після Різдва» Дівою.
На іконі зображено в середині восьмикутної зірки Богородицю з Немовлям. Марія тримає однією рукою Ісуса, іншою – драбину (сходи) Якова, що є поєднанням земного і небесного. Зірка знаменує «неопалиму купину» – незгораючий терновий кущ. Найчастіше її зображають у вигляді двох перехрещених ромбів: червоного (символ полум'я) і зеленого (символ куща). Однак трапляються й одноколірні – червоні, золотаві тощо. По кутах розміщено знамення чотирьох євангелістів: орел, телець, лев, ангел.
Окрім традиційної, є інша ікона. На ній зображено пророка Мойсея з вівцями, що стоять біля палаючого куща, поруч янгол. У полум’ї – образ Богородиці «Знамення» з медальйоном, на якому зображено Христа. «Радуйся, Благодатна, Купино Неопалима, що від вогненного спалення нас визволяєш», – співається в акафісті.
Усі події 4 вересня за єпархіальним календарем – ось тут.
