
Святителя Павла, Патріарха Константинопольського, сповідника (350). Преподобного Луки, економа Києво-Печерського, в Ближнiх печерах (ХІІІ)...
З нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів у деканатах відбулися поминальні заходи й богослужіння.
В обласному центрі заупокійну літію, як і щороку, відправили на Замковій площі біля пам’ятника жертвам політичних репресій. Її очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл, з яким співслужили канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, декан кафедрального собору Святої Трійці протоієрей Микола Нецькар та інше духовенство.
У скорботному слові високопреосвященний зазначив: ми щороку приходимо на це місце, щоб ушанувати події ХХ століття – голодомор, геноцид. Згадуючи історію, згадуємо наших рідних, що були свідками тих страшних злочинів, які чинила радянська влада над українським народом. Нині минув тисячний день, як ми захищаємо незалежність нашої держави від повномасштабної агресії. І голодомор сьогодні продовжується на сході. Люди залишилися без домівок; через заміновані поля не зібрано урожай. Московити йдуть на нашу землю війною, голодом. Україна – це наша земля, земля наших батьків, яку ми бережемо і будемо боронити. Тому «сьогодні вічная пам'ять усім тим, хто в минулому столітті був заморений голодом і загинув, а також усім полеглим українцям. А найбільша пошана воїнам, які захищають нашу землю», – наголосив владика.
Перед цим згадали волинян, які рятували біженців зі Сходу в голод 1947 року: на території Хрестовоздвиженського храму поклали квіти до меморіального знака милосердю наших краян.
У поминальних заходах взяли участь: канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, головний військовий капелан протоієрей Юрій Близнюк, інше духовенство, представники влади й громадськості. Люди принесли із собою пам’ятні колоски як символ страшного часу.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цього року вшанування пам’яті жертв сталінського режиму відбувається під час повномасштабної війни Росії проти України. Адже агресор у цій війні переслідує ту саму мету, що й під час голодоморів, – знищити українську ідентичність і націю.