Відправлено чин похорону архімандрита Святополка Канюки (оновлено)

Відспівування відбулося в Замковому чоловічому Свято-Архангельському монастирі, що в Луцьку. Погребіння – на чернечому цвинтарі в Жидичині.

30 січня у храмі Новомучеників і сповідників ХХ століття цієї обителі (вул. Кафедральна, 16) відслужено панахиду (парастас) по спочилому, яку очолив декан монастирів єпархії архімандрит Константин Марченко.

У скорботному слові о. Константин зазначив, що сьогодні монастир утратив намісника, батьки – сина, а хтось – духівника. Отець Святополк тут, на землі виконав місію, якій себе присвятив. Адже монахи – це люди, які приходять, щоби згоріти. Згоріти, служачи іншим для блага Церкви. Архімандрит був завжди з почуттям гумору, іноді й гострим, а міг навіть заплакати. У простоті своїй був самим собою. Але нам подав дуже важливий урок: у часи нестабільності показав, що таке стабільність. Сьогодні остання проповідь о. Святополка, у якій він своїм прикладом довів: «не надійтеся на князів, на синів людських, у них немає спасіння» (Пс. 145).

Чин похорону після Божественної Літургії 31 січня очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл. З ним співслужили архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк, канцлер нашої єпархії протоієрей Микола Цап, міський декан протоієрей Михайло Онищук, ректор Волинської православної богословської академії протоієрей Володимир Вакін та інше духовенство. У відправі взяли участь ченці, черниці, багато мирян.

Керуючий єпархією виголосив проповідь, у якійрозповів про життєвий шлях архімандрита. З юних літ, полишивши батьківську хату, він став на чернечий шлях. Ішов тернистою дорогою, не маючи старця-наставника.Вдачею був добрим, як дитина (мається на увазі не вік, а чистота душі). До чернечого життя ставився дуже ревно. І коли постало питання про відродження монастиря, то не виникало проблеми, кому доручити. Святополк завжди перший відгукувався на прохання, не боявся труднощів. Сьогодні прийшло багато парафіян цього храму попрощатися. Це свідчить про велику любов його серця, розуму, добре ставлення до людей. Його кредо – трудитися для слави Божої. Чомусь не знайшлося інших, які б зробили краще, бо найкраще робив тільки він. Жив спочатку для Бога, монастиря, людей, України, але не для себе. Особисте було в кінці, так вчиняють тільки справжні. Тож нехай Господь за праведне чернече життя подарує о. Святополку Царство Небесне!

Напередодні заупокійну літію відслужив архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей.

Народився о. Святополк (Микола Васильович Канюка) 28 листопада 1980 року в м. Збараж на Тернопільщині в сім'ї робітників. Після здобуття освіти в місцевому професійно-технічному училищі (тракторист-механік) вступив до Волинської духовної семінарії, яку закінчив у 2003-му за першим розрядом. Того ж року став насельником монастиря Святителя Миколая Чудотворця, що в с. Жидичин Ківерецького деканату, ніс там послух скарбника. 22 серпня 2004 року відбувся чернечий постриг, ієрейська висвята – 5 вересня, яку звершив тоді ще єпископ Михаїл. У 2007 році ієромонах Святополк очолив Замкову обитель. Разом з тим, чернець у різний час був настоятелем Свято-Троїцької парафії в с. Тростянець Ківерецького благочиння, Великомученика Димитрія Солунського в Луцьку.

Отець Святополк удостоєний ряду церковних нагород, але, звісно, найбільша нагорода, на яку сподівається християнин, – оселення душі в Царстві Небесному.

Журналіст Андрій Гнатюк оприлюднив на своєму каналі в ютубі відео про чернечий постриг архімандрита Святополка, який торік відзначив 20-ліття висвяти. Це відео цінне тим, що відображає особливу подію в житті монаха. Бо чернецтво – це обітниця довічного присвячення себе Богові. Отцю Святополкові не доводилося легко. На його відповідальності був не просто монастир, а місце, де розстріляно кілька тисяч українців. Там було неймовірно багато роботи, і ні на що не вистачало грошей. Парафіян тоді було ще небагато, а відповідно, й пожертви невеликі.

Намісник Замкового монастиря відійшов у вічність на 45-му році життя внаслідок раптової смерті.

Владика Михаїл, духовна консисторія висловлюють глибоке співчуття братії монастиря, родині небіжчика, його парафіянам та вихованцям і просять долучитися до молитов за упокоєння його душі.