Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну Літургію в соборній церкві Замку Любарта з нагоди урочистого внесення сюди давнього образа, подарованого благодійниками.
У день Похвали Пресвятої Богородиці (субота акафісна) в архієрейській Відправі взяли участь міський декан протоієрей Михайло Онищук, ректор Волинської православної богословської академії протоієрей Володимир Вакін, настоятель ігумен Никодим Смілий, інше духовенство, монахи та миряни. Співав хор «Кредо» луцького храму Холмської ікони Божої Матері.
У слові високопреосвященний зазначив, що коли стаються якісь чудеса, віруюча людина сприймає їх як особливий знак Божий і укріплення у вірі. Для іншої людини це просто фокус, який відбувся і вона не може пояснити чому.
Споглядаючи на Богородичні ікони, перед якими віряни моляться і зціляються, сьогодні є такі, що кажуть: не чудотворить. І чомусь звинувачують ікону, матеріал. А звинувачувати треба себе, каже владика. Господь проявляє чудеса тим, хто має глибоку віру: через дотик чи через інше щось. Коли Всевишній являє нам чудо, ми його бачимо, радіємо і сприймаємо, і тоді нам стає легко, бо ми з Богом і в Його опіці. Дякуємо Господу за все створене Ним.
Церковними відзнаками нагороджено доброчинців, зокрема, директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Віктора Баюка.
За повідомленням о. Никодима, Богородичний образ, датований XVII–XVIII ст., відтепер постійно перебуватиме у церкві.
Цей Божий дім – перший християнськийхрам і перша кам'яна споруда Луцька на території Верхнього замку. Церкву Апостола і євангеліста Йоана Богослова збудовано в 1170-х рр., за князювання Ярослава Ізяславича. У 1289 р. в документах святиня згадується як собор. Він є першою кафедрою луцьких архієреїв. 1596 р., після підписання Берестейської унії, храм стає греко-католицьким, адже тодішній луцько-острозький єпископ Кирило Терлецький був прихильником унії. Боротьба за храм тривала досить довго. У 1775 р. єпископ Сильвестр Рудницький ініціював відбудову славного собору. Стіни княжого храму розібрали до рівня землі, але раптова смерть владики зупинила роботу. Божий дім не відновили. Збереглася лише та частина, яка до того часу пішла під землю і яку розкопали археологи у 80-х рр. ХХ ст.
Будівля належить до волинської архітектурної школи. На території Давньої Русі зустрічається лише декілька аналогів цієї церкви.
