Петро Дмитрович Сікорський, який став архієпископом Луцьким і Ковельським, а пізніше Першоієрархом УАПЦ в діаспорі, народився 20 червня 1875 р. на Київщині в родині священника.
У 1898 р. закінчив Київську духовну семінарію, із 1906-го навчався на юридичному факультеті Київського університету. З 1919-го – віцедиректор департаменту загальних справ. Член Всеукраїнської православної церковної ради. Після закінчення польсько-радянської війни 1920 р. залишився на Волині. Також працював у Міністерстві віросповідань УНР. У 1922 р. прийняв чернечий постриг, згодом піднесений до сану архімандрита. Почергово настоятель Дерманського Свято-Троїцького та Загаївського монастирів на Волині, Жировицького на Гродненщині. Активно займався політичною і громадською діяльністю. 1932-го – хіротонізований на єпископа Луцького, вікарій Волинської єпархії ПАПЦ.
У 1939 р. владика Полікарп Сікорський відмовився від канонічного підпорядкування Москві. У вересні 1941-го очолив Тимчасову адміністрацію Української Православної Церкви на Волині, архієпископ Луцько-Ковельської єпархії. Декретом від 24 грудня 1941 р. митрополитом Діонисієм Валединським призначений на посаду тимчасового адміністратора «Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України». На основі архівних документів і матеріалів з’ясовано безпосередню участь владики Полікарпа у створенні Адміністратури Автокефальної Церкви на цих землях. У лютому 1942 р. в Пінську проведено Собор єпископів Автокефальної Церкви, який прийняв рішення про хіротонії єпископів та створення її єпархій. Із травня того року – митрополит УАПЦ.
У січні 1944-го переїхав до Варшави, потім до Німеччини. Організатор соборів єпископів УАПЦ в еміграції. У квітні 1950 р. переїхав до Франції. Помер 22 жовтня 1953 р. в Оле-су-Буа, неподалік Парижа.
31 січня 2024 р. Луцька міська рада перейменувала частину вулиці Сєченова обласного центру на вулицю Сікорського Митрополита.
