З нагоди 108-ї річниці бою біля станції Крути у деканатах єпархії відбулися богослужіння та заходи.
Зокрема, в обласному центрі митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив заупокійну літію перед пам'ятним хрестом на вул. Героїв Крут (район Дубнівської).
У молитві взяли участь канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, міський декан протоієрей Михайло Онищук, інше місцеве духовенство, представники влади та громадськості, вихованці правничого ліцею, інші небайдужі лучани.
У слові високопреосвященний зазначив, що українці зараз знову борються з московською навалою, яка хоче знищити Україну. Але ми всі повинні об’єднатися у боротьбі. Ніхто, крім нас не захистить свою країну. Прикладом цьому є подвиг студентів під Крутами, які добровільно пішли на захист України.
Бій 29 січня 1918 р. біля залізничної станції Крути (Чернігівська область) між чотирма тисячами червоногвардійців та чотирмастами студентами, гімназистами й козаками, затримав ворога на чотири дні. Це дало змогу укласти мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Юні патріоти гідно трималися в нерівному бою, захищаючи нашу державність.
Станція Крути має давню історію. Вона з’явилася у 1868 р. під час будівництва Курсько-Київської залізниці. Тепер тут зупиняються лише комфортабельні електропотяги. А тоді цей важливий пункт був останньою вузловою станцією Московсько–Києво–Воронезької залізниці перед українською столицею. У 1918 р. через Крути проходила ширококолійна магістраль Курськ – Київ (через Конотоп). Крім того, від станції відгалужувалися дві вузькоколійки: Крути – Чернігів (завдовжки 75 верст) і Крути – Ічня (30 верст) у напрямку Пирятина й Золотоноші. Відповідно, захоплення станції Крути відкрило би загарбнику можливість рухатися відразу на Київ, Чернігів, Пирятин та Золотоношу. На початку ХХ ст. дороги в Україні не мали твердого покриття, тож найшвидше перекидали війська залізницею.
Для молодої УНР було дуже важливо утримати цю вузлову станцію, щоб більшовицькі орди не могли рухатися до Києва і Чернігова. Так само перед тим було важливим затримати ворога на великій вузловій станції Бахмач. На жаль, у січні 1918 р. наші військові не змогли втримати ні Бахмач, ні Крути, проте вдалося загальмувати наступ більшовиків на Київ.
