2 червня митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну Літургію у храмі Воздвиження хреста Господнього с. Коршів Луцького районного деканату з нагоди відпустового свята на честь Почаївської ікони Божої Матері.
За Відправою із високопреосвященним, зокрема, молилися: луцький районний декан протоієрей Володимир Присяжнюк, декан Йоано-Богословського округу протоієрей Валерій Владика, настоятель протоієрей Олександр Казмірук, інше духовенство, а також голова Боратинської сільради Сергій Яручик.
Чергову священничу нагороду цього дня прийняв о. Олександр. Церковними відзнаками, архієрейськими благословенними грамотами відзначено доброчинців, активних парафіян.
Після Служби Божої священнослужителі біля могил священників, які колись служили у цьому Божому домі, заспівали «Вічную пам’ять». Потому владика освятив статую Пресвятої Богородиці, що знаходиться у центрі села. Її встановлено з ініціативи військовослужбовця Олександра Кухаренка за підтримки односельців Коршева. Ідея створення народилася з глибокої віри захисника, який у складні моменти військової служби знаходив силу й підтримку в молитві до Пресвятої Богородиці. Відтепер божниця стане місцем духовної єдності, молитви і надії для мешканців села, символом віри, яка допомагає долати випробування та зберігати силу духу.
Окрасою Коршева є Свято-Хрестовоздвиженська кам’яна церква, пам’ятка архітектури XVIII ст. національного значення. В архівних матеріалах «Відомості про церкву» за 1901 р. зазначено, що спорудження цього Божого дому було розпочато в 1772 році і 1777-му завершено зусиллями поміщика Людвіка Подгороденського. У 1900 році добудовано дзвіницю. При церкві діяло однокласне народне училище.
Храм пережив дві світові війни і не зазнав руйнувань. Однак по закінченню Другої світової він був закритий комуністичною владою і далі стояв пусткою. Знову святиня розпочала функціонувати в 1985 році. У 2019-му громада, покинувши московський патріархат, возз’єдналася з Православною Церквою України.
Тут, як і загалом на Волині, особливо шанують Почаївську ікону Божої Матері – одну з найбільших реліквій нашого краю. В 1925 році, у перший день Трійці, віряни з Почаєва пішою ходою вирушили зі спускною святинею до свого храму. На третій день після П'ятдесятниці до церкви с. Коршів вони принесли її список (точну копію), що перебуває в ній дотепер. Ця подія святкується парафією як відпустове свято на честь Почаївського образа Божої Матері та прирівнюється до престольного.
Значення відпустового свята пов’язане із традицією прощ. Паломництво, богомілля, проща – це подорож до якоїсь церкви, де є реліквія, переважно чудотворна ікона чи її копія (наприклад, Холмська, Тростянецька), або ж відвідання місць, пов’язаних із земним життям Ісуса Христа (Ізраїль, Палестина), чи місць, прославлених подвигами угодників Божих (Києво-Печерська, Почаївська лаври тощо). Ця подорож є визнанням нашої віри і покаяння.
Богослужіння, на якому прочани отримують відпущення гріхів, інколи називають відпустом, а день, коли це відбувається, – відпустовим святом.
Із висловом «відпустове свято» часом пов’язують особливо важливі події з історії певного Божого дому. Якщо храм закривали, надовго забороняючи звершувати в ньому Богослужіння, то день, коли Служби відновилися, може, за проханням громади і рішенням місцевого архієрея, вважатися відпустовим празником і відзначатись нарівні з престольним. Таким чином, це торжество тільки окремої парафії.
