15 липня – рівноапостольного князя Київського Володимира
На свято цього угодника Божого, коли також відзначаємо День хрещення Київської Русі-України та День української державності, п’ять парафій нашої єпархії відзначають престольний празник.
Князь Володимир (у хрещенні Василь) (960–1015 рр.) був за походженням обрусілим варягом, тобто, ймовірно, скандинавом, із династії Рюриковичів. Його мати, князівська ключниця Малуша, походила із київської знаті.
У 988 році князь ухвалив визнати християнство візантійського обряду державною релігією. (Щоправда, Західна Волинь, Закарпаття були охрещені раніше, коли ще не входили до Київської Русі.) Це т. зв. друге, або Володимирове хрещення; першим же вважається прийняття християнства за київського князя св. Аскольда з династії Києвичів, після чого сталося повернення язичництва.
Велике хрещення киян за Володимира проведено в річці Почайні (можливо, стариці чи протоці Дніпра; нині каскад озер Опечень і струмок). За переданням, це сталося «на Маковія». Того ж року, дещо раніше, Володимир – за найбільш відомою версією – був охрещений у місті Корсуні (Херсонесі, тепер частина Севастополя).
Після навернення до істинної віри Володимир закладав школи, будував Божі доми – спершу в Києві, а згодом і в інших містах. Наприклад, на зведення Десятинної церкви – першого кам’яного православного храму в нашій державі – виділив десяту частину своїх прибутків. Вона не збереглася: зруйнована монголо-татарами в XIIІ столітті та (після відновлення) марксистами – у ХХ.
Єдиним храмом Києва, який лишився з тих пір, є Софійський собор. За дослідженнями, початок будівництва припадає на 1011 рік, а завершив спорудження син Володимира благовірний князь Ярослав Мудрий. Софія стала центром Київської митрополії (у складі Вселенського Патріархату), звідки світло християнства поширювалося всією Руською державою.
Сталися зміни і в самому князі. Так, у Літописі руському сказано, що язичником був він жорсткий і «переможений похіттю до жінок», а творці київських билин зображають його після прийняття нової віри м’яким і однолюбом.
До речі, протоієрей Віктор Пушко, викладач Волинської православної богословської академії, в журналі «Волинський благовісник» (2025. № 13. С. 333–335) дає відповідь, чому хреститель Русі із билин зовсім не схожий на святого із житія. Це питання викликає більше зацікавлення, відколи побачив світ героїчний епос України-Русі «Златоплуг» (Луцьк : Надстир’я, 2022; вид. 2-ге, доопрац. – Луцьк : Вежа-друк, 2024 / авт.-упоряд. В. Гребенюк). Його складено суцільним сюжетом із билин київського, чи володимирового циклу, але, виявляється, Красне Сонечко гуслярі зображали в негативних тонах. Доки ж ті твори були нам доступні лише поодинці, ця обставина не настільки впадала у вічі. «Причому билини, де угодник Божий постає в такому глузливому вигляді, публікувалися за царизму, значними тиражами, з дозволу цензури, навіть для шкільних бібліотек. Як це все розуміти?» – запитує теолог у рецензії на цю книгу «Образ рівноапостольного князя Володимира Великого в билинах київського циклу».
Відповідь отця Віктора можна прочитати за посиланням: https://vb.vpba.edu.ua › uploads › sites › 2026/04
Повністю «Златоплуг» (вид. 1-ше) можна прочитати ось тут: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=19271
А повністю прослухати його ж – ось тут: https://shpuvolyn.com.ua/media/audio_zlatoplug.html
Великий князь приєднав до Київської Русі Волинь і Галичину (ймовірно, місто Ладомир перейменував на Володимир). За даними польського історика Яна Длугоша (XV ст.), у 1000 році князь Володимир заснував Лучеськ, тобто Луцьк, як міське поселення.
Храмовий празник святкують парафії в Луцьку (вул. Теремнівська, 85-А), Ковелі, селах Тарасове Луцького районного, Дубище Рожищанського та Стрільче Горохівського деканатів. Цього дня 35-річчя заснування відзначає церква Святителя Миколая Чудотворця в Луцьку (просп. Відродження, 46).
Усі події 15 липня за єпархіальним календарем – ось тут: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/kalendar/2026/07/15/
