Заупокійну відправу в кафедральному соборі Святої Трійці очолив його декан протоієрей Микола Нецькар.
Тютюнник Артем Станіславович народився 1996 року на Херсонщині. Там закінчив школу та здобув професію слюсаря. У 2018 році долучився до лав Збройних Сил України. Перед повномасштабним вторгненням строк його контракту закінчився, але він знову пішов до війська; його сім’я переїхала до Луцька. Під час бойових дій захисник зазнав важких поранень. Тривалий час проходив лікування у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова, згодом повернувся на фронт. Загинув 16 жовтня цього року поблизу с. Нова Гусарівка на Харківщині.
Кондращук Олександр Володимирович народився 1993 року в Луцьку. Навчався в Луцькій середній школі № 3, подальшу освіту здобув у Торчинському професійному ліцеї. Ще до початку повномасштабного вторгнення Олександр осиротів. Найріднішими для нього залишилися чотири сестри і брат. У 2022 році став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 100-ї окремої механізованої бригади. У травні 2024 року захисник отримав важке поранення. Проходив лікування та реабілітацію в Луцьку. Попри пережите, він повернувся до військової служби, знову став до лав у піхоті, а згодом опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів. Відзначався сумлінністю та відданістю військовому обов’язку, отримав низку нагород. Цьогоріч став командиром відділення екіпажу БПЛА. Із червня вважався зниклим безвісти, а в жовтні надійшло офіційне підтвердження про його загибель. Поліг у бою 13 червня цього року біля с. Костянтинівка Донецької області.
Парфенюк Анатолій Володимирович народився 1976 року в Луцьку. Навчався у ЗОШ № 22, в училищі здобув професію електромонтера. Тривалий час працював на КП «Луцькводоканал» та підприємстві «Модерн-Експо». Любив велоспорт. На війні служив у 100-й ОМБ. Загинув 12 вересня 2024 року поблизу Торецька на Донеччині під час мінометного обстрілу. У нього залишилися дружина, дві дочки і мама.
Похоронили героїв у секторі почесних поховань на міському кладовищі в с. Гаразджа (Луцький р-н).
