З нагоди ювілею церкву Архістратига Михаїла у цьому селі Луцького районного деканату відвідав митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
У переддень престольного празника високопреосвященний звершив чин освяти нового іконостаса, образів та очолив Божественну Літургію. За повідомленням настоятеля протоієрея Юрія Хлопецького, попередній, установлений 1904 р., був ветхий. Ікони зі старого іконостаса буде передано в церковний музей.
Білосток у XVI ст. належав українським шляхтичам Білостоцьким, а в XVII – Гулевичам. У 1636 р. земський писар Семен Гулевич, згодом єпископ Перемиський і Самбірський Сильвестр Гулевич-Воютинський, заклав монастир із церквою Архістратига Михаїла. Настоятелем її в 1667–1740 рр. був ієромонах Іов Кондзелевич, відомий іконописець. У 1776 р., за уніатських часів, у монастирі засновано школу і василіанську семінарію. В 1839 р., після ліквідації на цих землях унії, обитель закрили, а монастирський храм став православним парафіяльним. У 1843–1863 рр. при ньому діяла духовна семінарія.
Монастир у колишньому вигляді не зберігся, на його місці нині мурована Свято-Михайлівська церква, збудована у 1636–1637 рр.
Весь комплекс споруд – не лише вибором місця, а й міцністю, архітектурними особливостями – зводився як фортеця. Товщина стін церкви – 1 м 15 см, а стіни південної сторони – 1,5 м. Вхід на хори, що веде до двох оборонних башт, розміщується у стіні.
Цей Божий дім – це тринефна базиліка (нефи, або нави, – поздовжня чи поперечна частини простору між колонами), збудована в стилі бароко. Церква мала унікальний іконостас, писаний у XVII–XVIII ст. Іовом Кондзелевичем. Його після Другої світової війни передали до Національного музею Львова. А ще в храмі знаходилася чудотворна Білостоцька ікона Богородиці. В 1995 р. церкву пограбували, винесли святині, у т. ч. цей образ та Євангеліє.
Храм постав поблизу джерела, яке називали Білим стоком, оскільки вода в ньому через поклади крейди мала білий колір. Стверджують, що за цілющими властивостями вона не поступається джерелу Святої Анни, що поблизу Почаєва (в с. Онишківці). Оповідали також, що із джерела пив воду князь Володимир Великий, а гетьман Богдан Хмельницький любив біля нього зупинятися.
Церква є пам’яткою архітектури національного значення.
