З усіх свят церковного року найбільш урочисте і радісне – Христове Воскресіння. Це, як співається на пасхальній Утрені, «празників празник і торжество торжеств».
Святий Іван Золотоустий у великодній проповіді (Слові огласительному) говорить так: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? Воскрес Христос – і ти повалене! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває! Воскрес Христос – і немає жодного мертвого в гробі! Христос, що воскрес із мертвих, став початком померлих».
Свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа має декілька назв, але найпоширеніша – Великдень, себто Великий день. Слово ж «Пасха» походить від давньоєврейського «песах», тобто «перехід». Мова про перехід Господнього ангела, який однієї ночі убив усіх єгипетських первістків, коли фараон не захотів відпустити ізраїльський народ із рабства. Юдеї ж помазали свої одвірки кров'ю однорічного ягняти (агнця) – і то був знак ангелу минати цей дім. Потім це стало прообразом крові Господньої на хресті.
Опис величних подій воскресіння Спасителя міститься як у Святому Письмі Нового Завіту, так і, почасти, у Святому Переданні.
Коли минула субота, вночі, на третій день після Своїх страждань і смерті, Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес, із мертвих. Його людське тіло набуло надприродних властивостей. Він вийшов із гробу, невидимий для сторожі, не відваливши каменя при вході, не порушивши на ньому синедріонової печатки. Від тієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній гріб.
Раптом стався землетрус, із небес зійшов ангел. Він відвалив камінь од гробу Господнього та сів на ньому. На вигляд був, немов блискавка, одяг мав білий, наче сніг. Воїни тремтіли від страху, а потім, отямившись, розбіглися.
Та раніше від усіх, як свідчить Передання, Ісус Христос обрадував Пресвяту Матір Свою, сповістивши Їй через ангела про Своє воскресіння. Цю подію так оспівує Церква: «Ангел звістив Благодатній: Чистая Діво, радуйся, і знову кажу: радуйся! Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди, веселіться».
Цього ж дня (першого дня тижня), як тільки закінчився суботній спокій, на світанку, Марія Магдалина, Марія Якова, Йоана, Соломія та інші жінки, взявши, як велів звичай, приготоване запашне миро, пішли до гробу Господнього, щоб намастити тіло Його, бо не встигли зробити цього під час похорону (тому Церква іменує цих жінок «мироносицями). Вони не знали, що до гробу Христового приставлено сторожу і вхід запечатано. Тому не сподівалися зустріти там когось і перемовлялися між собою: «Хто відвалить нам камінь від дверей гробу?»
Марія Магдалина, випередивши інших мироносиць, перша прийшла до склепу. Було ще темно. Марія, побачивши, що камінь відвалено, зразу ж побігла до Петра та Йоана: «Узяли Господа з гробу, і не знаємо, де поклали Його». Почувши це, учні відразу ж побігли на це місце події.
Тим часом підійшли й інші жінки. Вони побачили, що камінь відвалено. І коли зупинилися, раптом побачили світлосяйного ангела, що сидів на ньому. Ангел мовив: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав (ще коли був із вами). Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес із мертвих».
Вони у трепеті й страху побігли від гробу. Тим часом сюди бігли Петро та Йоан. Молодий Йоан біг швидше за Петра і прибув першим; схилившись, побачив на землі погребальні пелени. За ним прибіг Петро, ввійшов у гріб і теж побачив пелени; а хустина, яка була на голові Ісуса Христа, лежала згорнута в іншому місці. Потім ці апостоли повернулися додому.
Коли вони пішли, Марія Магдалина, яка прибігла за ними, залишилася біля гробу. Вона стояла, плакала при вході й побачила двох ангелів у білих ризах, які сиділи, – один в головах, а другий у ногах, де лежало тіло Спасителя. Ангели сказали їй: «Жоно, чого плачеш?» Марія Магдалина обізвалась до них: «Взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його». Сказавши це, вона обернулась і побачила Ісуса Христа, Який стояв. Але від великої печалі, сліз і невпевненості, що мертві воскресають, не впізнала Господа. Ісус Христос говорить їй: «Маріє!» Почувши добре знайомий голос, вона отямилася й вигукнула: «Учителю!» – і з невимовною радістю кинулася до ніг Спасителя; від радощів вона не усвідомлювала всієї величі моменту. Але Ісус Христос, указуючи їй на святе і велике таїнство воскресіння Свого, мовив: «Іди до братів Моїх (тобто учеників) і скажи їм, що йду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого».
Тоді Марія Магдалина поспішила до учеників зі звісткою, що бачила Господа, і про те, що Він сказав їй. Це було перше явлення Христа після воскресіння. Дорогою Марія Магдалина наздогнала Марію Якову, яка теж поверталася від гробу Господнього. Коли ж вони йшли сповістити апостолів, раптом Сам Спаситель зустрів їх і промовив: «Радуйтеся!» Вони ж підійшли, припали до ніг Його і вклонилися Йому. Тоді говорить їм Ісус Христос: «Не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене». Так воскреслий Христос явився вдруге.
Після цього Він явився окремо Петрові й упевнив його у Своїм воскресінні (третє явлення.) Тільки тоді багато хто перестав сумніватися у воскресінні Христовому, хоча між ними і залишалися такі, які ще не увірували.
Тим часом воїни, які охороняли гріб Господній і від страху розбіглися, прийшли до Єрусалима. Деякі з них пішли до священиків і сповістили їх про все, що відбулося. Священики ж, зібравшися зі старійшинами, скликали раду. Через злісну впертість вороги Ісуса не хотіли повірити у Його воскресіння і вирішили приховати цю подію від народу. Задля цього вони підкупили воїнів. Давши багато грошей, сказали: «Говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ви спали. І якщо чутка про це дійде до правителя (Пилата), ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо». Воїни взяли гроші й учинили так, як їх було навчено. Неправдива чутка пронеслася між євреями, так що багато з них і досі вірять цьому.
Христове воскресіння дає нам твердий доказ Його Божества. Воскресіння – це певна запорука нашого воскресіння до щасливого вічного життя. «Воля Того, Хто послав Мене, є така, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день» (Ів 6, 40).
