Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
Це далеко не перша наукова розвідка про творчість літредактора інформаційно-видавничого центру єпархії, члена Спілки християнських письменників України. Літературознавці й мовознавці – доктори філологічних наук Марія Моклиця, Наталія Костусяк, Зінаїда Пахолок, кандидати філологічних наук Віра Сулима, Василь Мартинюк та інші – вивчали різні сторони його доробку. Тож Л. Тоцький зробив спробу певного узагальнення.
Дослідник стисло характеризує magnum opus В. Гребенюка – поетичний епос «Діяння небожителів», а також поему «Європа. Луцьк. 1429-й», римовані акафісти, збірку малої прози «Тетрамерон».
Зазначено, що хоча Віктор Іванович пише поетичні речі неокласичним віршем, а прозові – це традиційні новели, проте ставить і вирішує нові завдання, як формального, так і змістового рівнів. «Доречно тут згадати слова відомого німецького філософа, одного з фундаторів неокласичної сучасної філософії (а отже, теж новатора у своїй справі) А. Шопенгауера про те, що геній – сам собі правило й улучає в ту ціль, яку ніхто, крім нього, навіть не помічає», – підкреслює дослідник.
Л. Тоцький зазначає, що В. Гребенюк у свої твори «майстерно вмонтовує пророцтва про щасливу долю України-Руси, що дає підставу “звинувачувати“ його навіть в україноцентризмі. […] В особі В. І. Гребенюка (Брата Віктора) українська література отримала талановитого високопрофесійного й майстерного поета, новатора у своїй справі», – підсумовує дописувач.