Панотець родом із Холоневич. З дитинства дуже любив ходити до церкви. А коли став душпастирем, у 2012 році парафію отримав в Олиці. Тоді ще ні церкви, ні громади не було. Служити почали в каплиці замку Радзивілів (на той час там була психіатрична лікарня). А перше облачення, пригадує о. Ігор, мусив позичати, потім подарували батьки. У церковці служив до березня 2015 року.
Ще в липні 2014-го поставили хреста й освятили місце для майбутнього храму, який почали зводити через два роки. Священник тішиться, що вже встановлено купол, дах накрито, поштукатурено всередині. Роботи ще багато, але надіється наступного року на престольний празник відправити там першу службу.
Громада поступово збільшується, бо долучаються і з московської церкви. Якось одна сестра запитала о. Ігоря: «Що треба зробити, аби стати вашою парафіянкою?» – «Нічого, – відповів душпастир. – Ви ж не віру міняєте: як є православною християнкою, так нею й залишаєтеся. Тож треба просто переступити поріг і сказати: “Господи, прости мене!”»
Повністю прочитати статтю можна за цим посиланням.
