Своїми міркуваннями про булінг, тобто цькування, підліткову жорстокість і насильство поділився з інформаційним агентством «Конкурент» (сайт konkurent.ua) протоієрей Василь Клочак.Як уже повідомлялося, це видання публікує серію матеріалів, виокремивши десять найбільш актуальних, складних, гострих, дискусійних тем та обговоривши їх із представниками конфесій, представлених в обласному центрі. Чергову, восьму публікацію із серії «Що думає Бог» присвячено темі виховання школярів і молоді та запобіганню агресії.
У вступному слові йдеться про те, що почастішали випадки жорстокості серед підростаючого покоління, які дедалі частіше закінчуються трагічно. Тільки після непоправного психологи, соціальні служби, педагоги і поліція починають розбиратися. Чи можна було уникнути біди і що стало причиною трагічного випадку? Підлітки вчиняють насильство не просто так, до цього призводить ряд причин, яким можна було б запобігти, якби дорослі вчасно звернули увагу на «тривожні дзвіночки».
Як зазначив о. Василь, уповноважений єпархії у справах сім'ї, настоятель луцького храму Воздвиження хреста Господнього, причина не в дітях, а в оточенні, в якому вони перебувають. Він із власного досвіду переконаний: якщо дитині надавати увагу і приділяти більше часу її спілкуванню з татом і мамою, а не спілкуванню з інтернетом, то можна було б уникнути такої проблеми. На жаль, сьогодні батьки більше уваги приділяють саме фізичному догляду за дітьми й дуже мало – спілкуванню. Потрібно розмовляти з дітьми, ділитися досвідом, пояснювати, як діяти, коли тебе у школі хтось гнобить. Потрібно дітей вчити, як правильно порозумітися, як уникати цькування.
«Дитина – це особистість. Тому батьки повинні враховувати особливості сучасного життя підлітків і не применшувати проблеми, з якими сьогодні їхні діти зустрічаються. А головне – намагатися разом з ними розв'язувати ці проблеми. В першу чергу, батьки повинні забезпечити комфортне перебування дитини вдома. Діти тікають з дому тому, що там їх не чують, не розуміють, не сприймають. Вийде на вулицю, а там такі самі однолітки, як і він. Вони швидко знайдуть спільну мову і спільні інтереси».
«Якщо дитина скаржиться на булінг у школі, то батьки, в першу чергу, повинні сконтактувати з класним керівником, а вже він має підказати, як їм діяти далі. Батьки не повинні самостійно розбиратися в таких ситуаціях. Якби до мене як до священника звернулися батьки із такою проблемою, то я б порадив підтримати дитину, дати зрозуміти, що ви на її стороні. Сказати, що ви переймаєтеся тією проблемою, якою переймається дитина. Та все ж я б порадив звернутися до класного керівника. Адже це проблема, яку вирішують командою: священник, прочитавши молитву чи провівши якийсь обряд, педагог – у школі, батьки – вдома».
Священник може поспілкуватися з батьками й дитиною, підтримати її. Він може пояснити дитині, що не всі такі погані, як люди, які її принижують і ображають. З іншого боку, панотець може бути й психологом: діти не завжди можуть розкритися перед родителями. Коли дитина довіряє душпастирю, то він може спільно з вихователями і психологами працювати над вирішенням проблеми, підтримати дитину й підказати, як діяти правильно й гідно, аби вийти із будь-якої ситуації без моральних травм.
