Тиждень 13-й після П’ятдесятниці
Великомучениці Євфимiї Всехвальної (304). Мучениці Севастiани (І). Мучениці Мелiтини (138–161). Мучеників Вiктора i Сосфена (бл. 304)...
За Божественною літургією, яку очолив високопреосвященний, також служили горохівський благочинний протоієрей Андрій Сидор, декан монастирів та намісник Жидичинської обителі архімандрит Константин (Марченко), настоятель парафії священник Вадим Колесник, інше місцеве духовенство.
Під час проповіді архієрей нагадав про поведінку християнина. Це людина, яка не просто ходить до храму, бо потрібно освятити паску, воду, яблука, треба причаститися, тощо, а яка сьомий день проводить у храмі тому, що дякує Господові. «Що означає воскресний день для віруючої людини: це подякувати Господу за дар життя», – тлумачить керуючий єпархією. Не лише згадувати про Всевишнього, коли трапилася біда, а у повноті своїй перебувати з Богом.
Перший храм у цьому селі значиться у хроніках ще в XVI ст. У наступному ж сторіччі тут збудували нову дерев’яну церкву на місці старої. Очевидно, перший Божий дім зазнав руйнації. Теперішня церква ж стоїть у цьому селі з 1765 р. Цьогоріч на престольне свято громада відзначила 255-ліття святині. Тож не дивно, що вона є пам’яткою архітектури національного значення.
У радянські часи храм залишився діючим, тому тут постійно продовжувала лунати молитва. У лютому 2019 р. парафіяни вирішили змінити юрисдикцію та возз’єдналися з ПЦУ.