Рованці: владика Михаїл відвідав громаду

У слові, привітавши зі святом, архієрей зазначив, що «перебуваючи на землі, важливо відчувати щасливість свого буття. Адже щастя – це піднесений стан душі на певному проміжку часу». До щастя ми відносимо і здоров’я. Причиною смерті є гріх. А гріх – це спотворена духовна і фізична природа самої людини. Людина, що призначена для вічності, стає смертною. Тоді, що означає проміжок між початком і кінцем? Має бути поступове підвищення по сходинках угору. Тож розмірковуючи над цим, архіпастир нагадав, що від грішної душі хворіє сама людина. Іноді людина народжується не схожою на інших: це можуть бути як генії, так і неповносправні. Причиною цього, в першу чергу, є середовище, в якому людина перебуває, і що виходить з неї.

Сьогодні віряни прийшли привітати свого святого покровителя – Пантелеймона цілителя. А вітаючи, щось попросити і для себе. Це і є діалог зі святим. «Зі святим пов’яжеш своє життя – і сам святим станеш», – вкотре наголосив владика. Якщо ми спілкуємось зі святими, то вони, відповідно, спілкуються з нами. В образі цього та інших святих Господь посилає нам лікарів для уздоровлення. Але найважливіше, щоб ми самі були лікарями душ і тіл наших. На завершення владика закликав, щоб ми намагалися жити в святості, спілкувалися зі святими. Адже це є сутність нашого буття.

Разом із високопреосвященним молилися: районний декан протоієрей Володимир Присяжнюк, настоятель протоієрей Сергій Коць, інше духовенство міського і районного благочинь, а також голова Боратинської ОТГ Сергій Яручик.

Після літургії душпастирі відслужили заупокійну літію на могилі колишнього настоятеля священника Петра Огибовського.

Благословенними грамотами архієрей нагородив активних парафіян.

Цегляний Божий дім у Рованцях має унікальну історію. Його збудовано 1900 р., раніше були дерев'яні, що, як оповідають, згоряли від блискавки.

Із даних, що є у розпорядженні краєзнавців, перший храм Великомученика Пантелеймона стояв на Церковній гірці, що в центрі Гнідавського передмістя (вул. Потебні). Дата будівництва невідома (за віднайденими деталями – ймовірно, XII–XIII ст.). Окремо розміщувалася дзвіниця із п’ятьма дзвонами: три з них виготовлено 1651 р., четвертий – найбільший (вагою 7 пудів 29 фунтів), п’ятий – найменший із зображенням цілителя Пантелеймона. Два останніх (1876 і 1888 рр. виготовлення) розплавилися при пожежі. Жоден із них не зберігся: від них залишився лише кусок, який вмуровано в нову церкву над входом.

Для цегляного Божого дому дзвони замовляли в Подільській губернії. Чотири виготовив ливарник Юлій Островський. Сучасна дзвіниця, як і попередня, налічує п’ять дзвонів. Найбільший (1,5 тонни) має ікону Ісуса Христа «Любляче серце» та написи латиною.

У храмі є чудотворний образ святого Пантелеймона. Як свідчить напис на ньому, виготовлено й освячено його в 1895 році на горі Афон (у Греції), де зберігаються нетлінні мощі великомученика. За більш ніж століття біля ікони відбулося чимало зцілень, і сьогодні за молитвами біля неї Господь творить дива. «Я особисто неодноразово був свідком чудотворних зцілень», – пригадує настоятель.