Головний редактор єпархіальної радіостудії «Благо» та настоятель луцького храму Софії – Премудрості Божої при Волинському національному університеті ім. Лесі Українки відкрив медіаканали.
За словами о. Віктора, «Теолокація» (від грец. Теос – Бог, латин. локація – місце) – проєкт, що передбачає «серію бесід і зустрічей, спрямованих на поширення й популяризацію основ теології, історії, значення богослужіння та сакрального мистецтва».
У ютубі, фейсбуці й телеграмі вже розміщено перші два відео, на яких – зустріч зі львівським релігієзнавцем Андрієм Шкраб’юком, що відбулася торік у грудні (зйомка і монтаж Ігоря Сацика). Розмовляли про особливості церковного співу, традиції, сучасність церкви та інше.
Андрій Шкраб’юк вважає себе протопсалтом (грецькою «первоспівець»): за давньою традицією, коли музиканти розміщувались не на хорах, а на кліросі, правий очолював протопсалт, лівий – лампадарій.
Церковним співом брат Андрій зацікавився з юності. Тож оповідав про мелодику західних і східних церков. Розповідав про взаємини священника і вірян: має бути тісний контакт. Радив панотцям частіше зустрічатися з мирянами та організовувати зустрічі у громадах. Тобто крім літургійного, має бути інше спілкування. Треба творити середовище, щоб миряни ділилися радістю, бідами, проблемами. Люди повинні допомагати один одному.
Стосовно важливості східнохристиянських традицій для української церкви розповів, що вони мають покращувати розуміння літургії, віри. Слід більше пояснювати символіку, розповідати про ікони. Загалом створювати церкву із «живих каменів» – людей. Церква це берегиня українського народу, яка повинна реагувати і на сучасні виклики, але зберігаючи автентичність.
Дуже цікавим було його тлумачення Божественної літургії, зокрема, про малий і великий входи. У візантійській церкві, щоб увійти до храму, потрібно було пройти крите приміщення з галереями чи колонадами. У цей час співали антифони (почергове виконання хорами уривків із псалмів). Опісля диякони йшли з процесією до місця, де зберігався церковний посуд, щоб принести хліб і вино. Це називалось входом таїнств. Потім із Дарами йшли через усю церкву – Великий вхід. Коли процесія направлялась до вівтаря, вірні просили пом’янути їх. Звідти виникло: «Нехай пом’яне вас Господь Бог у Царстві своєму завжди, нині, і повсякчас, і навіки-вічні».
Андрій Шкраб’юк – історик, есеїст, перекладач, редактор богословської, філософської та художньої літератури. Автор публікацій із християнської тематики в українській та зарубіжній періодиці. Народився 1969 р. у Львові. Студіював теологію в Любліні та історію у Львові. Перекладач літургійних текстів і мелодій до піснеспівів. Співорганізатор перекладацької майстерні «Трипіснець» (із Тарасом і Максимом Тимо). Брат Андрій православний, у той же час – викладач дистанційної магістерської програми екуменічних наук та духовно-пасторального відділу Українського католицького університету. Протопсалт, регент хору катедрального собору Вірменської апостольської церкви у Львові протягом 2001–2021 рр.
