Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
У проповіді високопреосвященний наголосив на силі християнської віри, «що й гори переставляє». Коли на цьому місці стояло так зване кафе, була в багатьох відома «незрушна» проблема. Коли в 2015-му заклали тут новий Божий дім, здавалося неймовірним у скрутні часи звести таку дорогу споруду. Та й шлях до визнаної автокефалії Українського Православ’я ввижався неймовірно довгим, трохи не безнадійним. Але з Господньої милості й церкву вивели (ще й Патріарх прибув сюди освятити капсулу в підмурівках!), і томос, як очікуємо, вже близько. Це все – наслідки нашої віри. Твердо стіймо в ній і надалі – Творець не полишить нас. Бо наше земне благоденство й небесне спасіння не в руках Президента, не в руках Європи, а в руках Усевишнього по вірі нашій.
Із керуючим єпархією співслужили: луцький міський декан протоієрей Михайло Онищук, районний – протоієрей Володимир Присяжнюк, намісник луцького Хрестовоздвиженського монастиря ієромонах Никодим (Смілий), настоятель громади священик Олександр Вронський, інші душпастирі – місцеві та з Володимир-Волинської єпархії. З численними вірянами молилися доброчинці Євген Ткачук, Олександр Кравченко й Микола Романюк.
Із рук архієрея церковні відзнаки одержали о. Олександр та найбільш активні парафіяни: староста Сергій Політило (колишній власник отого кафе, який безоплатно передав приміщення для тимчасового храму), скарбник Олександра Політило, десятикласник Олексій Гіль, який уже рік керує парафіяльним хором.