Митрополит Луцький і Волинський Михаїл розділив радість празника, що відзначала парафія Великомученика Юрія Переможця в обласному центрі (вул. Стрілецька, 6).
За Божественною Літургією з владикою служили канцлер єпархії і настоятель громади протоієрей Микола Цап, міський декан протоієрей Михайло Онищук, ректор Волинської православної богословської академії протоієрей Володимир Вакін, капелан прикордонників Михайло Хімчак, інше духовенство.
Потому керуючий єпархією освятив прапори: Державний, Волинської єпархії та 6-го прикордонного загону, на території якого є Юріївський храм. Церковною нагородою відзначено командира загону.
У слові високопреосвященний висловив вдячність Волинському прикордонному загонові. Адже ці люди першими зустрічають нас у державі. Ми вас любимо і переживаємо за вас. Важливо не вмерти за Україну, а важливо вижити і перемогти.
Цей Божий дім збудовано 1898 р. для потреб військових. Як полкова церква проіснував до 1920 р., деякий час використовувався римо-католиками. За радянських часів тут був військовий клуб та музей бойової слави. І лише з 1991 р., під час відродження української державності та церкви, у цих стінах залунала молитва рідною мовою.
У травні 1992-го в церкві відновили постійні богослужіння. Деякий час у ній звершував відправи єпископ Луцький та Волинський УАПЦ Миколай Грох.
Спочатку тут не було ні вівтаря, ні іконостаса, ні розписів. У 1998 р. провели реконструкцію дзвіниці, встановили нові куполи, а в храмі – новий престіл. Іконостас установили в 1999 р. Внутрішній розпис виконано луцькими художниками Шолудьками (батьком і сином) у 2005-му.
За свою історію церкві кілька разів змінювали назву. Спочатку її було освячено на честь Покрови Божої Матері. Коли ж 1991 р. постало питання відновлення Господнього дому, парафіяни запропонували назвати іменем благовірного князя Олександра Невського, бажаючи зберегти традицію військового храму. 1997 р. перейменували на честь великомученика Юрія Переможця.
