Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
Ми живемо в час, коли втрачаються справжні людські вартості. Зокрема, доброта сприймається як наївність, «любов невмируща вбивається побутом, а любов тимчасова користується попитом». Загубити телефон стало страшніше, аніж утратити честь і совість.
Як зазначив душпастир, під терміном «цінності» маємо на увазі цінне вічне і цінне на певному етапі буття. Змінюється сукупність поглядів на життя. Якщо говорити про вічні цінності, то за ними стоїть Господь. Ми беремо з собою у вічність не те, що маємо, а те, що віддаємо. Джерелом цих цінностей є Всевишній.
Для історії циклічність – це природно, тому наше суспільство переживає певні кризи. Якщо говорити про їх причини, то комфорт – одна з них. Адже, «увійшовши в зону комфорту», ми перестали цінувати певні речі.
Останнім часом стали дискутувати з приводу Божих Заповідей, що вони нібито застаріли. Але насправді Заповіді – це не вимога, а інструкція. Людина сама обирає, як їй жити, тому найбільша цінність – свобода вибору.
Щодо матеріальних речей, то вони, ймовірно, є фальшивою метою, а не фальшивими цінностями. «Матеріальні речі не є злом. Але навчитися ними користуватися – це мистецтво. Щодо духовних цінностей, то важливо бути оригіналом, а не копіювати когось», – зазначив о. Володимир у рубриці «Що думає Бог».