Чого насправді вчать майбутніх священників

Про життя та навчання студентів у Волинській православній богословській академії розповів ректор закладу, кандидат богословських наук протоієрей Володимир Вакін у програмі «Духовна абетка» на «12 каналі».

Духовна альма-матер Волині має багатолітню історію – доводилося навчати пастирів у різний час і в різних обставинах. Світська освіта розвивалася паралельно із духовною. Уже зі здобуттям Україною незалежності законодавчі кроки визначили остаточне місце духовної освіти із власною спеціалізацією у загальносвітовій системі.

І тепер головне завдання ВПБА, як пояснив її ректор, – знайти підхід до кожного абітурієнта, студента і випускника закладу, щоб всесторонньо розвинути особистість. Звісно, розповідає він, не всі й одразу стають священниками, але якщо так стається – це дуже позитивний результат: «Мати поклик служити іншим – це зараз найвища мета. А серед наших випускників є ті, які знайшли себе, знайшли свій предмет натхнення і реалізовувались як письменники, митці й навіть політичні діячі. Були випускниками різних духовних навчальних закладів Іван Нечуй-Левицький, Симон Петлюра, композитор Кирило Стеценко та інші».

Умови до вступу і навчання – це не тільки успішно скласти національний мультимедійний тест, пройти співбесіду в академії. Треба мати хист і покликання, запевняє панотець. Оскільки здобуття освіти в духовній академії потягне за собою у майбутньому велику відповідальність, то «ціна помилки» вища, ніж в іншому ВНЗ. Тому до абітурієнтів уважно приглядаються викладачі з багаторічним досвідом навчання та пастирським служінням.

Часто постає питання, чи людина з пристрастями може навчатися у закладі духовної освіти. У ВПБА, наприклад, коли в студента триває боротьба з пристрастями, то все це вивчає навчальна рада. Вона має велику кількість інструментарію, щоб вирішити це питання. Якщо захоплення пристрастями на початковому рівні – до співпраці залучають чернечі спільноти, монастирські колективи, де можна підлікуватися духовно і тоді вже стати на шлях служіння. Якщо вчинок дає людині досвід покаяння, то приймаються дисциплінарні санкції, каже ректор, і надалі студент навчається. У майбутньому це навіть може привести до того, що людина матиме багатший досвід і стане мудрішим священником. Бо в нього є роки покаяння, виправлення, досвід життя у Христі й відчуття свободи у Христі. Але якщо пристрасть переходить у патологію, то такого студента відраховують.

ВПБА – це заклад закритого типу, й у ньому, окрім отримання знань, присутній і виховний момент: участь у богослужіннях, організація порядку денного, завдяки чому виховується сила волі. А вона потрібна, щоб змусити себе вчасно прокинутися, бути духовно і фізично охайним, вміти розставити пріоритети і цінності. В цьому щодня допомагають у стінах духовного закладу. Студенти чимало подорожують, відвідують заклади культури й спорту. Багато приїжджає лекторів і до ВПБА. Є можливість міжнародного обміну. Все це – зовнішній інструментарій, який формує особистість. І коли з усім цим вона вступає у доросле життя – легше застосувати поставлені навики, розрахувати свій час, навчитися говорити деяким речам «ні». А ще – уміння бути лідером, ініціатором, вести свою паству. Тому виховний процес розвивається нарівні з освітнім і науковим.

Відповідно до нових правил, вікових обмежень для навчання в духовній академії немає. Але навіть обмеження, розповідає душпастир, теж треба розуміти правильно. Щоб Господеві послужити, слід показати і віддати свої таланти, здібності, а ці здібності найбільш часто всилі у молодості, в енергії. Але були й такі випадки, коли офіцери, які дуже рано йдуть на пенсію, після 40 років, ще мають енергію, відчуття служіння. «У нас вони навчалися, будучи в офіцерському званні, ходили на лекції і ставали священниками. А зараз вони можуть бути ще й військовими капеланами. І досвід життя показує, що це прекрасні особистості».

У Христа було 12 апостолів і вони були різними: хтось молодший, освідченіший, скромніший, з гарними ораторськими здібностями, а хтось зі смиренням, любов’ю і добротою. Усі вони з цим спектром талантів і дарів служили Господеві. Священники теж різні, але кожен із них цінний по-своєму. «І часто бачимо синхронізацію з паствою: спокійні священники – і така ж паства, а є харизматичні душпастирі – й такі прихожани. Разом вони становлять суцвіття служіння Православній церкві і неньці Україні».

Ректор ВПБА вважає, що ми живемо у той період державотворення, коли маємо відкинути багато стереотипів, насамперед, московське, як є спотвореним православ’ям. «За сотні років боротьби ми, українці, збереглися як нація. І унікальність нашої віри в цьому велика. Коли ми потрапили під російську окупацію, наша ідентичність стиралася, православ’я спотворювалося, знищувалися наші мова і традиції. І зараз це не тільки війна за території, а й за ідентичність. Багатство православ’я тоді, коли пастир завжди поряд зі своїм народом».

У російському богослів`ї залякують, щоб боялися приходу антихриста. Там про антихриста взагалі більше говорять, ніж про Христа, каже душпастир. А в наших навчальних закладах і в структурах церкви говорять, що страх Божий повинен бути присутній, але це початок премудрості. Мають бути і наступні кроки – кроки зрілості. Не можна завжди бути інфантильним, а набувати зрілості, й це вже відповідальність. Духовна зрілість – духовна відповідальність, і при цьому має розкриватися внутрішня свобода. У цій внутрішній свободі людина має знайти радість у Христі, знайти себе, свій талант і служити іншим. Через служіння іншим людина й сама реалізовується, відкривається, отримує справжнє благословення. Тоді й очі світяться, і внутрішня сила є, щоб розрадити інших, особливо в час війни і великих втрат.

З огляду на потреби, духовний заклад розвиває навчання військових капеланів, запроваджує у навчальній програмі дисципліни з медичного капеланства. «У нас є спеціальний кабінет, де візуально можна ознайомитися з багатьма військовими речами, практикуємо виїзні лекції. Ми зараз упровадили предмет “Медичне капеланство і психологічна реабілітація”, що дуже актуально. Розвиваємо соціальне служіння в медіа. Це речі сучасного життя, які треба правильно осмислювати, і тому навчання цікаве й актуальне у ВПБА».

Григорій Сковорода казав: “Дякую Богові, що все корисне легке, а все важке – некорисне”. Отже, якщо людина натхнена служінням, то буде користь і радість. Якщо це шлях конкретної людини – вона його успішно здолає», – пояснив ректор ВПДА Володимир Вакін.

Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу» та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Цей, а також усі інші випуски можна подивитися тут.