Протоієрей Роман Вонсіцький – про московитські маніпуляції, які поширюють в Україні, та кому вигідно розділяти українське суспільство, – в черговій телепередачі «Духовна абетка» на «12 каналі».
Маючи досвід спілкування з представниками МП, душпастир розтлумачив, чому існування РПЦ в Україні не матиме позитивного результату. Він пояснив, що більшість священнослужителів МП при зміни юрисдикції громади не хочуть возз’єднуватися з ПЦУ і залишаються з меншістю, аби закріпитися в тому селі. А в майбутньому зводити опорні пункти «русского міра» на місцях.
«Діяльність РПЦ в Україні шкодить нашій державі, вона шкодить нашому народу», – переконаний о. Роман. Маніпуляції промосковських священників розділяють українське суспільство. Душпастир наголошує, що духовенство Православної Церкви України, навпаки, намагається з’єднати всіх православних християн у країні. І тому при переході наголошується, що вони не змінюють віру, а лише юрисдикцію (підпорядкування). Тому все інше є маніпуляцією. Зміна юрисдикції відбувається для того, аби держава-агресор не мала впливу на українське духовенство і на мирян через Церкву. А про те, що представники УПЦ МП є частиною РПЦ, доказів достатньо.
Єдине, що змінюється, зазначає отець, – мова. Як правило, починають служити українською. Але ж це позитивна зміна. Будь-які розмови, що Богослужіння має бути тільки церковнослов’янською, безпідставні. «Чи Господь не розуміє української? Лише старослов’янську?» – риторично запитує священник. Бог не має національності і розуміє кожного, хто приходить до Нього з чистим серцем і щирою молитвою. Тому й Богослужіння відбувається українською, якою ми розмовляємо, думаємо. Невже для того, аби спілкуватися з Господом, потрібно вивчати інші мови?
Боляче, якщо московські батюшки не відспівують наших воїнів. Це відбувається тому, що вони вважають їх «убивцями». Це ми, на місцях, знаємо про таке нешанобливе ставлення духовенства УПЦ МП до наших бійців. А якщо говорити про закордонні ЗМІ? Бачимо у новинах: «батюшка не відспівав». І складається думка про українське суспільство загалом, яке має такого батюшку. Можливо, потім той, хто прочитає, розбереться, а можливо, і ні. Так і виходить розділений український соціум.
Але найбільше провокативних картинок для московських медіа потрапляє при переході громад, розповідає отець Роман. Це, знову ж таки, розуміємо ми, що відбувається, а там – створюють картинку про захоплення храмів, зрізування замків, побиття. І так подають, що й справді виходить, ніби потрібно захищати «православних братів» у сусідній країні. І тоді російські солдати приходять в ці опорні пункти «русского міра», на чолі яких стоять священники, які розділяють громаду московськими наративами. Тому тут і виникає питання, куди такий душпастир веде своїх парафіян: до «русского міра» чи до спасіння? А до такого усвідомлення всієї ситуації на місцях маємо пересварене село, що призводить до розділеного суспільства. І, знову ж таки, кому на користь розділений народ у державі, яка воює? – знову риторично запитує панотець.
Отож варто усвідомити наслідки своїх діянь, почати критично мислити й об’єднувати суспільство, об’єднувати православних навколо української Церкви, де моляться рідною мовою, підтримують воїнів, возносять молитви за державу, яку дав нам Господь.
