З нагоди торжества у храмах єпархії пройдуть Богослужіння. Зокрема, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці Літургія розпочнеться о 10.00.
Як повідомляє єпархіальний календар, храмові празники відзначають церкви: в Луцьку, Ківерцях, Горохові, Камені-Каширському, Локачах, Колках Маневицького деканату; у селах Мстишин Луцького, Колодяжне Ковельського районного, Льотниче Володимирського міського, Охлопів Горохівського, Блаженик Турійського, Лахвичі Любешівського благочинь.
20 літ тому (в 1995 р.) засновано храм Святителя Миколая Чудотворця в Камені-Каширському, а 10 років (2005 р.) – у Лахвичах.
Святитель Миколай народився в місті Патарі області Лікія (теперішня Туреччина). Він був єдиним сином благочестивих батьків Феофана і Нони, що дали обітницю присвятити його Богу. Дядько його, єпископ Патарський Миколай, звів племінника в священичий сан. Отець Миколай проявляв велике милосердя до пастви, приходивши на допомогу тим, хто страждає, і роздавав своє майно жебракам. Дізнавшись про гірку потребу й убогість одного з жителів міста, святий Миколай спас його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, батько замислив віддати їх на блудодіяння задля порятунку від голоду. Святитель же вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим урятував сім'ю від духовної загибелі. Творячи милостиню, Миколай завжди прагнув зробити це таємно.
Життя угодника було сповнене чудесних подій. Так, під час подорожі до гробу Господнього заспокоїв бурю на морі та воскресив одного матроса, який упав зі щогли й розбився.
Повернувшись із Єрусалима, Миколай мав бажання віддалитися від світу та цілковито присвятити своє життя Богові. Але коли під час молитви угодник почув Голос, то зрозумів, що йому призначено Господом життя не в монастирській обителі, і вирушив у місто Мири.
Після смерті архієпископа того краю його вибрали єпископом Мир Лікійських: одному із членів собору у видінні було вказано на обранця Божого – святого Миколая. Під час гоніння на християн за імператора Діоклетіана владика Миколай, ув'язнений разом з іншими вірними, підтримував їх і наставляв твердо переносити злигодні, тортури і муки. Його самого Бог зберіг неушкодженим.
У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору в м. Нікея, що прийняв Символ віри, та з іншими отцями боровся з єрессю Арія. У запалі Миколай навіть ударив псевдовчителя. За це його позбавили членства на Соборі, зняли з посади і посадили під варту. Проте декільком отцям було відкрито у видінні, що Господь усе ж бажає бачити його єпископом, тож Миколая відновили в святительському сані.
Досягнувши глибокої старості, після нетривалої хвороби він мирно помер 6 грудня 342 року і був похований у соборній церкві міста Мири. У 1087 році його мощі перенесено до італійського міста Бар, де знаходяться й донині. Церква прославляє Миколая Чудотворця на одному рівні з апостолами і відзначає день його упокоєння 19 грудня, а 22 травня – день перенесення мощей.
Зимового Миколая, на відміну від Весняного, святкують урочисто. Та найбільше його пошановують діти, яким батьки кладуть під подушки гостинці «від святого» – так звані миколайчики. Одержати ж подарунок можна тільки якщо бути чемними та слухняними протягом року.
