У день Антипасхи, в неділю Апостола Фоми, у храмах єпархії пройдуть Служби Божі з панахидами за померлих. У луцькому кафедральному соборі Святої Трійці архієрейська Літургія розпочнеться о 10.00. Священики правитимуть заупокійні молитви на кладовищах цього дня, а подекуди й у попередні.Пасхальний час має чимало богослужбових особливостей та святкувань, пов’язаних із перемогою Христа над смертю. Одне з найважливіших, за церковним календарем, – у вівторок другого тижня після Великодня (Радониця). Хоча в різних селах є різні традиції: поминання померлих – Проводи – здійснюють від третього дня Пасхи.
Вітаючись цими днями словами «Христос воскрес!», ми, з одного боку, стверджуємо, що Господь переміг смерть, а з іншого – ділимося одне з одним цією радістю, особливо з нашими рідними та близькими, які вже залишили земне життя.
Великодньої ночі ми чули в церквах натхненне Слово огласительне святителя Йоана Золотоустого: «Ніхто нехай не убоїться смерті, визволила бо нас Спасова смерть; схоплений нею – подолав її… Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога?.. Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і немає жодного мертвого у гробі! Христос, що воскрес із мертвих, став початком померлих».
Ці слова з новою силою звучать для нас у день, коли несемо радість Воскресіння Христового нашим спочилим. Цей день відзначали зі стародавніх часів: «Радониця» – значить великодня радість, якою ми ділимося з тими родичами, які вже не в цьому світі.
Коли поминаємо померлих на Проводи, це, перш за все, повинна бути храмова молитва. Потім, звичайно, провідуємо захоронення. Для християн місця поховань стали святими, оскільки там покладено тіла тих, хто має воскреснути. Старозавітне вчення не знало поняття воскресіння людської плоті. Новозавітне вчення говорить, що людина воскресне – не просто душа оновиться, а й тіло.
Що взяти з собою на цвинтар? По-перше, Молитовника зі стихирами Пасхи, які належить прочитати біля могили. По-друге, кілька пасхальних страв (наприклад, паски та яйця), адже зазвичай цього дня влаштовують символічну поминальну трапезу. Ця традиція – йти з продуктами на кладовище – має християнське коріння, бо в пам'ять про померлих звершували милостиню. Однак подекуди забули про неї, а відродили тризну – язичницькі святкування на гробках із криками, співами, з алкоголем, що неприпустимо для християн. Рішуче забороняється й виливати хмільне на могилу (цим вона осквернюється) чи залишати горілку в чарці біля хреста. Не залишайте пасок і крашанок після себе: коли підуть люди, прийдуть тварини і їстимуть це на могилах ваших рідних.
Настійно радимо відмовлятися від штучних квітів на кладовищах: куди краще за них – живі насадження (утилізація яких, до того ж, не завдає шкоди довкіллю).
