Цього дня – Успіння Пресвятої Богородиці, одне з дванадцяти великих свят, завершення Успенського посту (Спасівки). Тринадцять парафій нашої єпархії мають храмовий празник.
Зокрема, престольний празник святкують громади в Луцьку, селах Гаразджа, Радомишль Луцького районного, Гайове Ківерецького, Духче, Береськ, Тростянка Рожищанського, Красноволя, Городище Ковельського районного, Буркачі, Скригово Горохівського, Старий Чорторийськ Маневицького, В’язівно Любешівського деканатів.
20 років тому відбулася священича хіротонія протоієрея Георгія Лагановського, настоятеля парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Підгайці Луцького районного благочиння.
У с. Скригово Горохівського районного деканату 115 років тому освячено церкву, а в Старому Чорторийську Маневицького така подія відбулась 15 літ тому.
Усі події 28 серпня за єпархіальним календарем – ось тут.
Смерть християнина давньоруською називали «преставленням», тобто переходом iз земного, тимчасового життя у вiчне. Iсус Своєю хресною смертю й воскресінням перемiг смерть, i тому для нас уже не iснує смертi як такої: Христова смерть подолала й нашу. Тож Церква йменує преставлення, або перехiд Богородицi iз земного у вiчне життя – успiнням (станом, подібним до сну).
Після смерті й воскресiння Спасителя Божа Матiр стала жити в улюбленого Його ученика Йоана Богослова. Вмираючи на хрестi, Iсус сказав Їй: «Жоно! Це – син Твiй», а Йоанові: «це – Мати твоя! I з цього часу ученик взяв Її до себе» (Ів. 19:26, 27). Померла Богородиця у Єрусалимi, похована в Гефсиманському саду в усипальницi поруч зі Своїми батьками, святими i праведними богоотцями Йоакимом i Анною.
Поховання Божої Матерi було урочистим. Та коли, за переданням, жалобна процесiя наближалася до гробівця, юдей на iм’я Афонiй, який ненавидiв Iсуса Христа, Його Матiр i всіх християн, вирiшив учинити злочин – перекинути ноші з тiлом небіжчиці. Однак тiльки-но доторкнувся до них, невидимий ангел вiдсiк йому руки. Афонiй тут же покаявся, увiрував i був зцiлений апостолами. Тож Творець може карати за злочини миттєво, а може терпiти нашi грiхи довго.
На поховання Своєї Матерi Господь дивним чином, надзвичайно швидко зiбрав Своїх ученикiв, якi вже розiйшлися по свiту для проповiдi Євангелiя Христового. Як свiдчать благочестиві перекази, апостоли прибули в Єрусалим «на хмарах» (вислів, котрий тлумачать по-різному, навіть як телепортацію). Не було тільки апостола Фоми, який проповiдував в Iндiї. Коли ж запізнившись побажав поклонитися тiлу Пресвятої, вiдкрили гріб, але трупа там не було. Католицька церква з 1950 року має догмат, що Син Божий узяв тiло Своєї Матерi на Небо (свято на честь цієї події – Внебовзяття Марії). Наша ж церква не має у вченні догмата про вознесення Богородиці; православні богослови переважно радять факт відсутності Діви Марії у гробі оточувати «благоговійним мовчанням», тобто утримуватись від коментарів. Адже нині «ми частинно знаємо й частинно пророкуємо» (1Кор. 13:9), а прийде час – і знатимем усю істину.
Христова Церква шанує Пресвяту Богородицю як вищу за всiх святих людей i навiть за чини вищого ступеня ангелiв («чеснiйшую вiд херувимiв i незрівнянно славнiйшую вiд серафимiв»). Чому так величаємо Дiву Марiю? Бо Вона породила Того, Хто, будучи iстинним Богом, у мить зачаття вiд Святого Духа в Її утробi сприйняв і людську природу. Дiва Марiя народила Iсуса Христа не за Його Божеством, а за Його людською природою. Народила не просту людину, а Бога во плотi, однакового з нами в усьому, окрiм грiха.
Тож Її місце з-поміж нас унікальне, і ми не тiльки шануємо Богородицю (вельми шануємо, але не поклоняємось, бо поклоняються лише Богу), а й звертаємося до Неї в молитвах: Вона – Заступниця роду християнського. Саме так, у розумінні особливого заступництва, треба розуміти слова «спаси нас», звернені до Діви Марії, адже спасати в буквальному розумінні – може тільки Бог.
