Сенс життя небесного та земного, великий прояв Божественної любові, образ спасіння та перемоги життя над смертю – саме так високопреосвященний охарактеризував у своїй проповіді 3 квітня, в неділю третю Великого посту, винесений на середину храму для поклоніння животворчий хрест Господній.Архіпастир зазначив, що згадуючи прихід у цей світ Сина Божого, мету цього приходу, Його жертовне розп’яття заради нашого спасіння на хресті, ми повинні споглядати на нього не просто як на символ, а як на сенс життя. Владика пояснює, що під цим мається на увазі не лише життя заради майбутньої вічності, а й тимчасове наше перебування тут, на землі. Він закликає завжди задумуватись над тим, що народжується в нашій душі, коли ми споглядаємо на хресне знамено. У першу чергу і як мінімум це повинно бути благоговіння.
При цьому митрополит навів приклад дитячої поведінки перед іконами. Він говорить, що дитина, будучи ще чиста серцем, дійсно бачить самого Бога. «Вона благоговіє перед Богом. З любов'ю трепеще. Не зі страхом фізичним, а з любов'ю трепече, з благоговінням, з бажанням приєднатися, притулитися. І що воно робить? Цілує. Воно не розуміє цього богослів’я і семінарію не закінчувало. Але цілує. Потяг душі – з’єднання з Богом через любов», – завершує думку високопреосвященний.
