З нагоди цього торжества у храмах єпархії пройдуть святкові Богослужіння. У луцькому кафедральному соборі Святої Трійці, зокрема, Літургія розпочнеться о 10.00.Як повідомляє єпархіальний календар, 10 років тому (в 2006-му) освячено каплицю Великомучениці Світлани в Ковелі.
Подія входження Ісуса Христа в Єрусалим описана у всіх чотирьох євангелістів (Мф. 21:1–11; Мк. 11:1–11; Лк. 19:29–41; Ін. 12:12–19). Вона відзначається Православною Церквою в останню неділю перед Світлим Христовим Воскресінням. Одне із дванадцяти свят у році, ніколи не в числі. Також називається неділею Ваїй (гілок), Квітною, або Вербною неділею, Вербницею. Тримаючи в руках перше весняне віття, ми славимо Спасителя як Переможця смерті, бо Він воскрешав померлих і цього дня входив до Єрусалима, щоб померти за наші гріхи і воскреснути. Зелене віття – знак перемоги Христа над смертю, нагадує про наше майбутнє воскресіння.
Наблизившись до Єрусалима, Ісус Христос послав двох учеників, сказавши: «Підіть у село, що прямо перед вами, і відразу знайдете молодого осла, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть до Мене. А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? Скажіть йому так: він потрібний Господу». (Віслюк у стародавні часи був символом сумирності, а кінь – войовничості).
Тим часом у місті довідалися, що Ісус, воскресивши чотириденного Лазаря, іде в Єрусалим. Безліч людей, зібравшись звідусіль на свято Пасхи, вийшли Йому назустріч. Багато хто, за тогочасним звичаєм, скидав із себе верхній одяг і розстилав перед Ним; інші зрізали пальмові гілки й кидали на дорогу. Весь народ на радощах вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Цар Ізраїлів, що гряде в ім'я Господнє! Осанна у вишніх!» Так євреї зустрічали Ісуса Назарянина, вбачаючи у Ньому давно сподіваного рятівника від іноземного гніту. Він же зі скорботою дивився на місто, бо знав, що народ відкине Його як Спасителя від гріха – і Єрусалим буде зруйновано.
У наступні дні Ісус Христос учив у храмі, а ночі проводив за містом. Первосвященики, книжники і старійшини шукали нагоди Його погубити, та не знаходили, бо народ невідступно слухав Його.
Про використання під час богослужіння гілок пальм та інших дерев у Вербну неділю говорять святі отці IV та V століть. Зокрема, св. Амвросій Медіоланський, описуючи це свято, каже: «Багато з тих, хто прийшов у Єрусалим для святкування, за заповіддю Мойсея, свята Пасхи, зустріли Господа з фініковими гілками … тому що пальмове віття звичайно підносили переможцям». Звідси виник звичай у цей день під час славослів'я тримати в руках фінікові або оливкові гілки, на Русі-Україні – вербові; тому й свято названо Вербною неділею.
