24 липня – рiвноапостольної Ольги, великої княгині київської
Як подає нам єпархіальний календар, храмові свята відзначатимуть громади в Луцьку, Ківерцях, селі Залісці Рожищанського деканату.
Ольга, яка після загибелі чоловіка князя Ігоря стала регентом (945–957 рр.) свого неповнолітнього сина Святослава, не відразу просвітилася Христовою вірою. Вона була родом із Пскова, з варязького роду (ім’я Ольга, точніше Хельга, по-староскандинавськи означає «свята»). Перебуваючи в язичництві, розпитувала християн про їхнє вчення, а згодом, коли її син прийняв управління державою, охрестилася.
Літописець так оповідає про хрещення княгині в Царгороді 955 р.: «Того року княгиня приїхала до візантійського царя Костянтина Багрянородного у гості. Цар був вражений красою й розумом Ольги і захотів одружитися з нею. Ольга забажала, щоб її хрещеним батьком був цар Костянтин. Патріарх [Полієвкт] охрестив її. Коли ж цар настоював на одруженні, вона з усмішкою відповіла: „Чи ж християнський закон дозволяє батькові одружуватися з дочкою?“ Костянтин тільки відповів на те: „Обманула ти мене, Ольго“».
Проте науковці заперечують цей епізод із «Літопису руського». Так, митрополит Іларіон (Огієнко) пише: «...Коли вона охрестилася і де само – цього точно не знаємо… Костянтин описує прибуття княгині Ольги як уже охрещеної – з нею прибув навіть її священик Григорій. Усе це каже про те, що Ольга не могла охреститися в Царгороді». Ймовірно, її ввели в хрест у Києві.
Так чи так, але, «померши для гріха» в купелі Хрещення, Єлена (саме так її стали звати тепер), колись підступна, мстива і жорстока, жила в побожності й сприяла поширенню віри Христової у країні. Вона спорудила низку храмів на Русі: Святителя Миколая в Києві, Благовіщення Пресвятої Богородиці у Вітебську, Живоначальної Трійці у Пскові тощо. Княгиня посіяла перші зерна християнської віри в душу свого малолітнього внука Володимира, майбутнього хрестителя Русі, хоча сина Святослава навернути не змогла.
Княгиня померла 969 р. Заповідала не творити тризни (язичницького похоронного обряду) над собою. Отже, її поховали як християнку.
Бог прославив цю «начальницю віри» на Руській землі чудесами й нетлінням мощей. У ХVІ ст. її причислено до лику святих.
