Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
Димитрівською ця поминальна субота називається тому, що її проводять перед днем ушануванням великомученика Димитрія Солунського (8 листопада). У 1380 році на Куликовому полі московський князь Димитрій Донський здобув перемогу над ординцями. І звершивши поминання загиблих ратників, запропонував Церкві творити спомин убитих воїнів у суботу, перед днем свого ангела, тобто 8 листопада. Згодом вона втратила значення згадування лише воїнів і стала всезагальною батьківською поминальною суботою. Таких субот протягом року – шість.
За Уставом Православної Церкви поминання спочилих відбувається в суботи невипадково. Ми знаємо, що саме у Велику суботу, напередодні Свого воскресіння, Господь Ісус Христос мертвий перебував у гробі. Цей зворушливий звичай має коріння в глибокій вірі православних християн у те, що людина безсмертна і її душа, одного разу народившись, живе вічно, що видима нами смерть – це тимчасовий сон, сон для тіла, і час тріумфу для звільненої душі.
У дні поминання спочилих передають у храм записки та пом’яники з іменами покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в них можна вносити імена тільки тих, які за життя були охрещені в Православній Церкві. За нехрещених, а також самогубців, можна молитися вдома або над їх могилою.
Цієї суботи ми будемо просити Бога за померлих отців і братів, за всіх загиблих воїнів, за безвинно вбитих не тільки в далекі часи, а й теперішні, за всіх одвіку спочилих православних християн.
На поминальні столи вірні приносять кутю, хліб, крупи, печиво, фрукти, цукерки, борошно тощо. Те, що принесено у храм, треба залишити на столі: споживаючи принесене, священнослужителі й ті, кому вони передають пожертву, творять поминання.
Коли християни ставлять свічки, обов’язково просять Бога про спокій душ спочилих, називаючи їхні імена, які було дано при Хрещенні.