Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна НовиниПіст9 квітня – Вхід Господній у Єрусалим
Новини

9 квітня – Вхід Господній у Єрусалим

Вхід Господній у Єрусалим

З нагоди торжества у храмах єпархії пройдуть урочисті Богослужіння. Зокрема, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці архієрейська Божественна Літургія розпочнеться о 10.00.

Вхід Господній у Єрусалим, або, як кажуть у народі, Вербниця, Вербна неділя, – одне із дванадцяти великих свят у році, що відзначається за тиждень до Великодня.

Після воскресіння Лазаря Господь Ісус Христос, сівши на молоде ослятко (символ покірності в ті часи), вирушив до Єрусалима. Звістка про те, що гряде Спаситель – як думали, визволитель від іноземного гніту, пронеслася містом, і багато людей вийшло на зустріч Того, Хто вчинив чудо, воскресивши Лазаря. Охоплені радістю, вони, за місцевим звичаєм, кидали Йому під ноги листя пальм, устеляли своїм одягом шлях Спасителю. «Осанна у вишніх! Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє!» – чулося звідусіль.

Пророк же Захарія в урочистому вході Спасителя до Єрусалима, передбачаючи наближення часу викуплення роду людського від гріха і смерті, викликував: «Радій … дочко Сіону, торжествуй, дочко Єрусалима!». Це означало, що довгоочікуваний Месія – Спаситель, Христос – відбудує духовне Царство, втрачене прародителями через гріхопадіння.

Серед жителів Єрусалима, які вітали Господа, було чимало тих, що вивчали Святе Письмо – Закон і Пророків. Книжники й фарисеї, як і багато інших жителів міста, хотіли бачити в Ісусі Христі земного царя, що має владу звільнити народ від римського панування. Але у проповіді Господь говорив про Царство, котре не від світу цього, про Царство Боже. Спаситель не бажав земної влади, і це було незрозумілим для оточуючих. Господь передбачив, що ті ж, які кричали Йому «Осанна!» (тобто «слава!»), через декілька днів будуть кричати Пілатові – «Розіпни, розіпни Його!»

Вербну неділю ми зустрічаємо в храмі з вербовими гілочками в руках (пальма, крім півдня Криму, в Україні не росте). Це віття нагадує нам не тільки про радісну зустріч Христа жителями Єрусалима, але і про те, що зима не вічна, що прийшла весна, знову все зазеленіло, цвіте і буде приносити плоди. Як часто у багатьох із нас у душі царює зима! Холодно, мертво: немає ні духовних квітів, ні плодів. Але зима змінюється на весну: ми знаємо, що немає душі людської, яка не могла б відігрітися, ожити і принести достойні плоди. І ми з нетерпінням чекаємо весняного сонця для нашої душі, коли назустріч Богові зможемо принести не тільки зелену гілочку, але й відігріту, ожилу душу. Наше сонце – Господь, квіти нашої оживаючої душі – любов до Господа, до людей, до світу Божого.

Слухаючи євангельську розповідь про те, що жителі Єрусалима із захопленням вітали Спасителя, а через декілька днів злословили і хулили Його, ставимо собі питання: як могла відбутись така переміна в їхніх серцях? Але замість осудження їх корисно подивитися, чи не відбувається подібне з нами. Бо ж наше щорічне великопісне покаяння, говіння та Сповідь, наше причастя Святих Таїн чи не є урочистою зустріччю Господа і Спасителя, подібно до тієї, яку приготував Йому Єрусалим? Жителі священного міста вигукували: «Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє!», і ми, приступаючи до Святої Чаші, чуємо ці ж слова й відповідаємо на них молитвою: «Вірую, Господи, і визнаю...». І Господь кожного разу, з невимовного довготерпіння і милосердя, подає нам Свої Тіло і Кров. Та чи довго ми зберігаємо вірність нашим обітницям? Проходить час – і стаємо такими, якими були: колишні гріхи, те ж недбальство за душу свою, і цим ми, ніби з древніми жителями Єрусалима, знову розпинаємо Спасителя. І скільки разів у житті відбувається з нами таке падіння!

Празник Входу Господнього в Єрусалим – це празник торжества і радості, але ж це й початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Ісус. Пройдімо ж зі смиренням разом із Христом через ці дні, що настають. Співстраждаймо разом із Христом під час Його Хресної дороги. Нехай беруть у цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, співрозпинання з Христом обов'язково приводять до воскресіння з Ним.

6 квітня 2017 р.
Інші новини за рубриками: Піст, Єпархія
Архів новин
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери