
Понеділок
Тиждень 4-й після Пасхи
Мучеників Тимофiя i Маври (бл. 286). Преподобного Феодосiя, ігумена Києво-Печерського (1074). Преподобного Петра, чудотворця, єпископа Аргоського (Х)...
Архієрей пояснив, що дуже часто ми нарікаємо на життя, бо комусь живеться легше, краще. Але такого не може бути. Адже існує закон справедливості, й Господь однаково любить усіх і створює для всіх однакові умови. «А, можливо, вони живуть так, бо їхні прадіди прожили праведно. І ця спадковість добра до них передалася. Те, що вони не продовжили спадок цього добра, а перетворили на гріховне, це вже інше. Але їм оця спадковість добра передалася», – розповідає владика.
Ти не можеш знати усіх проблем іншої людини, але повинен усвідомити, що діє закон справедливості. І діє він за нашої участі. «І ось коли ми розуміємо, що діє закон справедливості, то, звичайно, хочемо, щоб він діяв благом для нас. Не тягарем, а благом. І якщо ми розуміємо, що цей закон буде діяти благом, то й наша участь у цьому має бути, не безучасність наша», – наголошує керуючий єпархією.
Тому митрополит пояснює, що все залежить від нас самих і наших діянь: «дуже часто хочеться нам, якщо ми хворі – однією таблеткою позбутися всіх хвороб. Або поставивши одну свічку на свічник, ми хочемо вирішити всі питання. Одною свічкою усі питання вирішити... Так не буває, – каже високопреосвященний і додає: – Ніхто не придумав чарівної таблетки і ніхто не придумав величини тієї свічки, поставивши яку, вирішиш усі свої проблеми. Тому, що важлива людина сама. Її сутність, її поведінка, життя, розум, її прагнення, уподобання, що вона робить».