
Понеділок
Тиждень 18-й після П’ятдесятниці
Священномученика Кипрiана, мучениці Юстини та Мученика Феоктиста (304). Блаженного Андрiя, Христа ради юродивого (936). Мучеників Давида i Константина, князiв Арагветських (740, Груз.)...
Архієрей пояснив, що дуже часто ми нарікаємо на життя, бо комусь живеться легше, краще. Але такого не може бути. Адже існує закон справедливості, й Господь однаково любить усіх і створює для всіх однакові умови. «А, можливо, вони живуть так, бо їхні прадіди прожили праведно. І ця спадковість добра до них передалася. Те, що вони не продовжили спадок цього добра, а перетворили на гріховне, це вже інше. Але їм оця спадковість добра передалася», – розповідає владика.
Ти не можеш знати усіх проблем іншої людини, але повинен усвідомити, що діє закон справедливості. І діє він за нашої участі. «І ось коли ми розуміємо, що діє закон справедливості, то, звичайно, хочемо, щоб він діяв благом для нас. Не тягарем, а благом. І якщо ми розуміємо, що цей закон буде діяти благом, то й наша участь у цьому має бути, не безучасність наша», – наголошує керуючий єпархією.
Тому митрополит пояснює, що все залежить від нас самих і наших діянь: «дуже часто хочеться нам, якщо ми хворі – однією таблеткою позбутися всіх хвороб. Або поставивши одну свічку на свічник, ми хочемо вирішити всі питання. Одною свічкою усі питання вирішити... Так не буває, – каже високопреосвященний і додає: – Ніхто не придумав чарівної таблетки і ніхто не придумав величини тієї свічки, поставивши яку, вирішиш усі свої проблеми. Тому, що важлива людина сама. Її сутність, її поведінка, життя, розум, її прагнення, уподобання, що вона робить».