У храмах єпархії відбудуться урочисті Відправи. У луцькому кафедральному соборі Святої Трійці, зокрема, Літургія розпочнеться о 9.00.
Згідно з єпархіальним календарем, цьго дня храмові празники відзначають: собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ківерцях, церкви – в Луцьку, Ковелі, Нововолинську, Головні, селах Почапи Любомльського деканату, Журавлине Старовижівського, Зелена, Поворськ Ковельського районного, Кропивщина Іваничівського, Крупа, Лаврів, Княгининок, Михайлівка, Хорохорин Луцького районного, Ласків, Овадно, П’ятидні, Фалемичі Володимирського районного, Маковичі, Миляновичі, Торговище Турійського, Перемиль Горохівського, Привітне Локачинського благочиння.
5 років тому (у 2011-му) засновано собор Воскресіння Христового чоловічого монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату.
14 жовтня православні відзначають одне з великих церковних свят року – Покрову Пресвятої Богородиці, установлене на честь явлення Її у 910 році в константинопольському Влахернському храмі (де зберігалася риза Діви Марії, Її головний покров і частина пояса, перенесені з Палестини в V столітті). Як правило, диво покрову Божої Матері пов'язується з нападом сарацинів (за іншими даними – русинів) на Царгород. Місто готувалося до облоги, воїни озброювалися, багато жителів на колінах зі сльозами молилися, щоб оминула біда. Коли ж вороги вже були готові увірватися до міста, християни відчули, що їхні благання почуто, нападники відступили.
Юродивий Андрій, родом із Русі, який був у Влахернському храмі, схиливши коліна у слізній молитві, побачив, що Божа Мати спускається з небес по східцях у супроводі Йоана Хрестителя і Йоана Богослова. Ставши навколішки, Діва молилася про порятунок людей від незгод і страждань, потім, підійшовши до престола, продовжила молитву, а закінчивши її, зняла зі Своєї голови білий покров (омофор) і простягнула його над молільниками, захищаючи від ворогів – видимих і невидимих. Покров у руках Пречистої Матері, оточений ангелами і сонмом святих, сяяв яскравіше за сонячне проміння.
Тоді Андрій запитав у свого учня Єпифанія: «Бачиш, брате, Царицю і Госпожу всіх, що молиться про весь світ?» – «Бачу, святий отче, і жахаюся», – відповідав йому той.
Так Богородиця врятувала тоді Константинополь від розорення і загибелі. Коли Богоматір покинула церкву, покров став невидимим, але у храмі залишалася благодать, яка зійшла з Богородицею.
На Русі храми на честь Покрови Божої Матері з'явилися у XII столітті. Цей празник вельми шанований у нас – можливо, тому, що події були пов’язані з Руссю. Цікаво, що в самому Константинополі, або ж Царгороді (теперішній Стамбул) ця подія відзначається православними як звичайний присвяток, а в деяких Помісних Церквах, як-от у Грузинській, Покров Богородиці не святкується взагалі.
Після свята і до початку Пилипівського посту, 28 листопада, українці традиційно грали весілля. Вважається, що молодих, які укладають цього дня шлюб, Сама Богородиця бере під Свій покров – і в сім'ї пануватимуть любов і згода. Тож свято це має виховне значення: нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім'ї, про те, що людей – чоловіка і жінку – об'єднує Сам Господь. Як сказано у Священному Писанні: «що Бог поєднав, людина нехай не розлучає» (Мк. 10:9).
Козацтво України споконвіку вважало Пресвяту Богородицю своєю особливою покровителькою. Образ Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов'язково брали в морські та сухопутні походи, перед битвами служили молебні перед нею. Церква на Січі завжди була Покровською; хоча немилосердна історія не раз руйнувала й переносила на нові місця січовий табір, традиція не змінювалася. І свято це урочисто відзначали на Січі – з піснями, ясою (феєрверками) та хвацькими бойовими змаганнями. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ця ікона Пресвятої.
Нині в Україні 14 жовтня відзначають і державне свято – День захисника Вітчизни.
