14 січня – Обрізання Господнє та Василія Великого

Як повідомляє єпархіальний календар, престольні празники відзначають церкви Святителя Василія Великого у Володимирі-Волинському, Старій Вижівці, селах Боголюби Луцького районного деканату та Хорлупи Ківерецького.

14 січня – потрійне свято: Обрізання Господнє, Василія Великого і Щедрий вечір.

Перше нагадує подію, що сталася на восьмий день після народження Спасителя, згідно із Законом Мойсея. Чому цьому факту приділяється особлива увага? По-перше, так ще раз наголошується, що Бог став справжньою людиною, чоловіком по плоті, а не примарою чи безплотним духом, як вчили єретики. По-друге, обрізання для юдеїв було ознакою належності до богообраного народу. Тому Пресвята Діва Марія та Йосиф Обручник принесли Немовля до храму, як того вимагав Закон. Отже, щоб визволити підзаконних, Сам законоположник Господь стає поруч із підзаконними, адже Христос прийшов «не зруйнувати Закон, а виконати його». По-третє, обрізання було прообразом Хрещення, даного людям із пришестям у світ Сина Божого.

За християнських часів обрізання тілесне замінило обрізання духовне. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що у Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням» (Кол. 2, 11). Новозавітне обрізання – це Хрещення, воно повинно бути обрізанням наших гріхів і вад через живе, постійне спілкування з Богом.

На свято Обрізання припадає також день пам’яті Василія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, вселенського вчителя Церкви (IV cт.). Звершується Літургія, написана самим святителем, – перше з десяти її служінь протягом року.

Цього ж дня звершується молебень на новоліття, витоки якого – у далекому 1699 році, коли за наказом Петра І відповідно до європейського літочислення святкування Нового року було перенесено з 1 вересня (початок нового церковного року) на 1 січня за григоріанським календарем, або 14 січня за юліанським.

Українська Православна Церква живе за старим стилем, тому що земне життя Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв саме юліанський календар. У його основі – так званий літургічний рік, який поєднує в собі празники, пости, дні поминання святих і Пасху (після Нікейського собору 325 року юліанський календар об’єднали з олександрійською пасхалією – методикою розрахунку дати Пасхи).

Щедрий вечір заступає 13 січня, по-народному «Маланки» (цього дня Церква вшановує пам’ять преподобної Меланії Римлянки), який під веселі щедрування переходить у «Василя» – мається на увазі вшанування святителя Василія Великого.

Щедрування – традиційне народне дійство з обрядовими піснями, які прославляють релігійні свята, – давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я й достатку, за що отримують винагороду.

Щедрівка увібрала в себе національний колорит, ментальні, побутові та традиційні особливості. Це явище фольклористи класифікують як окремий жанр святочної коляди, тому в текстах щедрівок побажання часто-густо пов’язані з прикликанням Божої допомоги на всі справи, проханням про здоров’я та добробут.

Тож зустрічаймо «три свята, що прийшли в хату», славмо Народженого Господа нашого Ісуса Христа і радіймо дню прийдешньому!